Коммерсантъ, 11.05.2010

Всі пам’ятають, як великий Мікеланджело Буонарроті творив свої шедеври - «Я беру мармур і відсікаю все зайве».

 

Угоди на ринку M&A в 21 столітті відбуваються практично за таким же принципом. Оператор знаходить привабливий актив, відтинає від нього все «зайве» і приводить стратегічного інвестора, готового цей шедевр фінансувати. Порівняння з великим метром, звичайно, вельми перебільшено, але суть залишається тією ж - більшість українських активів мають багато «зайвого». Побачити ангела в мармурі і звільнити його, тобто реорганізувати компанію, перетворити просто прибутковий бізнес в інвестиційно-привабливий актив - це і є завданням оператора ринку злиття і поглинання. 
На сьогоднішній день для продажу компанії недостатньо тільки фінансових показників. Криза піднесла багатьом інвесторам дуже гірку пілюлю у вигляді назавжди втрачених мільйонів і мільярдів. Посткризовий інвестор став більш обачним і навіть, можна сказати, - більш прискіпливим. Безумовно, прибутковість бізнесу - один з головних факторів, що впливають на його вартість, але - тільки «один з ...». Решта факторів, такі як чітка структура управління, ефективний менеджмент, наявність аудитів, проведених міжнародними компаніями, належний рівень управління та фінансової звітності - все це здавалося багатьом власникам, безумовно, важливим, але вторинним. Це відкладалося «на потім». Створювалися величезні холдинги з десятками дочірніх компаній і філій, роздутим штатом, центральними офісами з дорогим дизайнерським ремонтом - і раптом - кредитний ресурс перестав бути легкодоступним. Ось тут і виявилося, що дизайнерський ремонт і чисельний персонал, збиткові філії, юридично ніяк не пов’язані з «материнською компанією» - нічого не варті. Інвестори в своїх розрахунках миттєво відсікали все це «зайве» і вимагали чіткого обґрунтування заявленої вартості активів. До кризи власники компаній аргументували свою вартість кількістю квадратних метрів у недобудованих або навіть тільки проектованих об’єктах, гектарами землі, віртуальними прибутками і різними мультиплікаторами. Криза переставила акценти. Сьогодні потрібен детальний аналіз усіх операційних показників, наявність довгострокової маркетингової стратегії та облік усіх зовнішніх і внутрішніх ризиків будь-якого ринку. На жаль, не всі власники активів виявилися готовими прийняти нові правила гри. Більшість продовжує вірити в «повернення» докризових підходів до оцінки активів і, відповідно, до повернення докризових цін. Можу з упевненістю сказати - надії невиправдані. Зниження активності на ринку M&A в 2008-2009 році свідчить про те, що багатьом українським бізнесменам потрібно докорінно змінювати свій підхід як до створення, так і до управління бізнесом. Важливо мати чітке розуміння того, що є зайвим, «тим, що відсікається», а що - важливим, пріоритетним, ціноутворюючим, тобто на перший план виходить якість активів.
Не секрет, що 90% українського бізнесу функціонувало за рахунок кредитного ресурсу. Весна 2009 року характеризувалася масовим підписанням річних договорів з банками про реструктуризацію кредиту і ось - цей рік закінчується. Безумовно, є компанії, які правильно скористалися даним перепочинком, провели необхідні перетворення у своїй структурі, внесли певні корективи у стратегії і вже цілком в змозі не тільки обслуговувати кредити, але й генерувати певний прибуток. Однак далеко не всі використовували цей час для проведення необхідних змін. Більшість компаній як і раніше ледь утримується «на плаву» й обслуговування кредитних ліній для них є просто непосильним тягарем. Виникає питання - що буде відбуватися найближчим часом? Масовий вихід активів на продаж або масове банкрутство компаній? Банку не потрібні активи, кров банку - це грошовий ресурс і в управлінні бізнесом, виробництвом і т.д. банк абсолютно не зацікавлений. Логічно припустити, що ті компанії, з якими банки не погодяться продовжити договір реструктуризації, змушені будуть оголосити про своє банкрутство. І на сьогоднішній день вже є низка прикладів, що підтверджують це припущення. Який може бути вихід у власника - залучення стратегічного партнера, тобто продаж частини активів або продаж бізнесу повністю. І найголовніший акцент - швидкий продаж, так як кредитори навряд чи стануть роками чекати, поки власник знайде пропозицію, що його влаштовує. У даному випадку мова про «над - прибутки» вже не йде. Вимушений продаж вимагає адекватної ціни, зговірливості продавця та чіткого розуміння того, що сьогоднішній ринок M&A - це ринок покупця. І правила гри встановлює інвестор. 
Які компанії сьогодні мають шанс швидко і в достатній мірі вигідно продати свої активи? Якщо проаналізувати початок 2010 року - інтерес викликали компанії в середньому ціновому сегменті, з чіткою структурою і такі, що займають певну нішу на своєму ринку. «Мега-угод» за останні 2 роки практично не було, саме через те, що «гіганти» мали серйозні прогалини в організації та управлінні бізнесом, аудитори знаходили багато невідповідностей, в результаті яких вартість, запропонована покупцем, значно відрізнялася від побажань власника. Багато власників активів виявилися не готові до процесу продажу компанії не тільки організаційно, але й навіть морально. Середня тимчасова тривалість стандартної транзакції на ринку M&A - 4-6 місяців. За цей час відбувається кілька аудитів - юридичний, фінансовий, технічний, якщо потрібно для цього ринку, то й екологічний - десятки аудиторів, сотні запитань, на які потрібно давати чіткі і чесні відповіді. З особистого досвіду можу навести ряд прикладів, коли власники сприймали таке «розкриття» їх бізнесу не як природний процес продажу і підтвердження заявленої вартості, а десь на рівні особистої образи і повного неприйняття процесу. Для нашої «загадкової слов’янської душі» емоції завжди беруть верх над раціо, сухими цифрами. Яким би дивним і смішним це не здавалося на перший погляд, для більшості цілком сучасних і адекватних бізнесменів слово «угода» асоціюється з процесом - ми потиснули один одному руки. У даний процес в їхньому розумінні ніяк не вписуються договори в сотню сторінок і десятки томів аудиторських висновків. Іноземний інвестор дивиться на це питання під абсолютно протилежним кутом, і емоціям тут відводитися останнє місце. 
Сьогоднішнього інвестора цікавлять операційні показники, якість активів, договори з постачальниками і клієнтами, рівень професіоналізму команди і всі ті чинники, які я вже згадував на початку. Порада, яку я можу дати власникам активів - для реструктуризації компанії не потрібно чекати факту продажу. Ті власники, які вже сьогодні розуміють необхідність злиття з більш великими компаніями або хочуть повністю продати свій бізнес - грайте на випередження. Зробіть структуру вашої компанії простою, чіткою і зрозумілою. Запросіть самі міжнародних аудиторів і не пошкодуйте коштів на даний процес - наявність висновку компанії «великої четвірки» про стабільність, юридичну та бухгалтерську грамотність вашого бізнесу багаторазово збільшує статус вашої компанії в очах потенційного покупця. Так само як з іншого боку, всі помилки, знайдені аудиторами у процесі продажу, тобто на замовлення покупця будуть аргументами для зниження вартості активів. Я не сумніваюся, що кожен керівник оточує себе грамотними і професійними менеджерами, але завжди не зайве поглянути на свою команду «зі сторони». Можливо, необхідні додаткові тренінги для персоналу, перестановка кадрів або перестановка акцентів у самій структурі управління компанією. Величезне значення для інвестора в сьогоднішній ситуації має наявність у компанії довгострокової стратегії розвитку та маркетингової стратегії. Не втомлюся повторювати: відсутність плану - запланована поразка. Тому квартальні плани або піврічні пріоритети - це означає не вміння дивитися у майбутнє і не бажання вивчати ринок, на якому працює компанія, бачити його ризики і перспективи. Це ще один аргумент від покупця для зниження вартості бізнесу, так як ви самі не можете чітко довести його прибутковість в довгостроковій перспективі. Висновок напрошується сам собою - якщо власник хоче швидко продати свій бізнес - оцінка компанії і заявлена вартість повинна бути об’єктивною, аргументованою і адекватною. Оператор M&A допоможе вам у пошуку інвестора, в підборі аргументації, у проведенні переговорного процесу та аудитів, проте виправити якісь «недоліки» в бізнесі не зможе ніхто, крім його власника і грамотних менеджерів, що виконують його вказівки. Бізнес, як і творіння Буонарроті, теж може стати безцінним шедевром, для цього необхідно дотримувати всього лише кілька критеріїв - логічність, грамотність і нічого зайвого.