Мирослав Олександрович, ваша компанія - «МТ-Інвест» - є оператором ринку злиття і поглинання в Україні. Скажіть, на ваш погляд, хто був основним покупцем активів українських компаній у 2009 році?

 

На жаль, в 2009 році українські компанії рідко виступали в ролі покупця активів. Криза змусила більшість місцевих компаній перейти від стратегії розвитку до стратегії виживання, тому основними покупцями виступали іноземні компанії. Ряд європейських, азіатських, американських компаній, навіть не дивлячись на світову кризу, продовжують дотримуватися стратегії розвитку і збільшувати свою присутність на різноманітних ринках, в тому числі і на ринку України. Що стосується сфер інтересів, то серед наших клієнтів найбільш затребуваними з точки зору покупки активів були сфера продуктів харчування, агропромислові комплекси, нафтогазова галузь, металургія, будівельні матеріали. Достатньо серйозний інтерес іноземних інвесторів так само викликають ресурсні компанії, родовища корисних копалин.

Ринок M&A 2009 року можна охарактеризувати як ринок покупця. У період кризи інвестор має всі можливості впливати на продавця, диктувати власні умови і «правила гри», тому, на мій погляд, основною складністю транзакцій 2009 року було досягнення порозуміння і узгодження вартості проданих активів. Багато продавців за інерцією використовують докризові методи оцінки вартості активів, і це було основною помилкою. Методи формування цін, які домінували на ринку з 2006 по 2008 рік, вже не дієздатні. Основний критерій сьогоднішнього підходу - здатність бізнесу генерувати грошовий потік, у тому числі - генерувати прибуток. У даному випадку до уваги береться як фактична фінансова статистика результативності роботи, так і прогнозні показники.

Крім прибутковості бізнесу, сьогодні потенційний покупець хоче бачити прозорий спосіб організації бізнесу, з відповідним рівнем кваліфікації менеджменту та високою організацією корпоративного управління. А це саме ті фактори, яких так бракує багатьом українським компаніям.

Як ви можете охарактеризувати ринок продавців активів у 2009 році?

Безумовно, 2009 рік був не найвдалішим для продажу активів з точки зору сторони, що продає. На ринку відбувалися в основному так звані вимушені продажу - це ті компанії, яким з причин економічної кризи складно було обслужити кредитний портфель, і виходом з цієї ситуації ставала продаж частини активів або всієї компанії. Однак якщо власник все ж може якось вирішити власні проблеми без залучення подібних методів, то з точки зору сьогоднішніх цін на українські активи - продаж краще відкласти до моменту більш активного ринку і більш прийнятних для продавця умов.

Будь-який власник активів, інвестуючи в ту чи іншу сферу, на самому початку створення компанії вже повинен брати до уваги ті основні кроки, які в майбутньому дозволять йому комфортно і вигідно продати цей бізнес. Щоб мати можливість отримати максимальну ціну за свої активи, потрібно дбати про конкурентоспроможність компанії, її продукцію, обсяги реалізації, систему дистрибуції і прозорості корпоративного управління - всіх тих факторах, які впливають на прибутковість бізнесу і стануть основними критеріями його оцінкою надалі. Забезпечити дані критерії повинен ефективний і грамотний менеджмент, а цей фактор також є одним з найбільш «болючих» для українського бізнесу.

У своїй роботі я часто стикаюся з продавцями, які не до кінця розуміють суть процедури купівлі-продажу бізнесу. Багато компаній виявляються не готові до європейської оцінки з точки зору юридичного, економічного, бухгалтерського, екологічного аудиту і т.д. Наша місія як раз і полягає в тому, щоб регулювати відносини між продавцем і покупцем, згладжувати конфліктні ситуації, бути комунікатором і спрямовуючої стороною переговорів Наша мета – досягти повного взаєморозуміння і не допускати зриву угоди через комунікаційні проблеми.